Методика гри з піском була описана англійським педіатром Маргарет Ловенфельд ще у 1939 році. В ігровому приміщенні було розташовано 2 розноси, один до половини був наповнений піском, а інший водою, були підготовлені й формочки для гри з піском. Маленькі іграшки, якими діти користувалися в іграх, були розміщені в коробці. Форми з піском, в яких діти грали іграшками, називали "світом", тому і свою методику Ловенфельд назвала "світовою методикою".

Піскотерапія в нашому ДНЗ стала звичним явищем. Це ігри-заняття, ігри-казки й пізнавальні ігри. Пісок дає  можливість обіграти з дітьми улюблену казку, а це в свою чергу розвиває комунікацію дітей, образне мислення, фантазію, впевненність. За допомогою піску можно вивчати літери та цифри, подорожувати різними світами.

В пісочних іграх діти природньо регулюють ігрову взаємодію. Вони самостійно вирішують конфлікти,сумісно долають труднощі,вчаться слухати і чути іншого. Так формується здібність до розуміння ближнього та співчуття. Мабуть саме тому сьогодні гра з піском стає найпопулярнішою в психологічній, психотерапевтичній та педагогічній практиці, як спосіб зняття напруги, спосіб спілкування зі світом та самим собою. В ній пісок, ніби символ життя Всесвіту, а наші діти, як оті піщинки, без яких Всесвіт неможливий.

У середу 11.12.2013 р. на базі Черепковецького  ДНЗ відбувся районний семінар – практикум практичних психологів ДНЗ Глибоцького району , який працював над проблемою « Психологічний супровід малюків трирічного віку : щоб криза не була критичною».

Розпочався семінар з привітання учасників семінару – наймолодшими вихованцям ДНЗ та завідуючої Черепковецького ДНЗ Чорней Н.В. Наступним етапом районного семінару була презентація напрацювань практичного психолога з профілактики виникнення кризи трирічного віку у дітей. Також практичним психологом був проведений психолого – педагогічний семінар з вихователями на тему « Вироблення практичних  навичок вихователів у роботі з дітьми  3- річного віку». Наступним етапом семінару була мультимедійна презентація на тему : « Щоб криза не була критичною» представлена практичним психологом ДНЗ Самушко Х.В.

Заключним етапом семінару було вироблення методичних рекомендацій семінару практичних психологів ДНЗ,

Перші  кроки в адаптації дитини до школи

Початок навчання дитини в першому класі — складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Для неї це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

Новий одяг, портфель, під­ручники, олівці, фломастери. Ця втіха у розвитку особистості дуже важлива, адже коли в дитини є зацікавленість, то буде результат.

Змінюється й соціальна позиція дитини: дошкільника на школяра. Пріоритетною діяльністю стане — навчальна, ігрова діяльність залишиться, але буде поки що відігравати роль адаптаційного компоненту як в житті, так в навчанні дитини. Зі вступом до першого класу змінюється життя першокласника, все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Основним завданням дорослих, що оточують дитину на цьому етапі, є намагання створити сприятливу атмосферу для того, щоб першокласник відчув себе прийнятим в шкільну сім’ю, реалізував свої бажання, бути почутим і зрозумілим. В перші дні й місяці навчального року батьки намагаються часто бувати в школі, вдома щодня переглядають зошити, намагаються більше дізнатись від дитини про шкільні справи.

Проте мине час, і вже на кінець року становище першокласника перестане бути незвичним і для учнів, і для батьків. Звичайно деякі невдачі завдадуть прикрощів батькам, вчителям та і самим дітям. Як пережити період нових змін? Як до них ставитись? Перш за все — це період адаптації. Він має особливості свого перебігу і заслуговує окремої уваги всіх учасників навчально-виховного процесу.

Адаптаційний період, тривалість якого від 1 до 3 місяців залежить від таких факторів: вік дитини, стан здоров’я, її індивідуальні особливості (тип нервової системи, характеру), рівень натренованості адаптаційних механізмів (перебування в дитсадку, зміна середовища, в якому проживала дитина), досвід спілкування з дорослими та ровесниками. Він включає в себе наступні завдання: познайомити дітей один з одним, створити спільну атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членом нового колективу. Всі ці завдання стануть актуальними як для вчителя, так і для батьків першокласника.

Перебування в шкільному колективі

Перебуваючи в шкільному колективі, учні отримують перший досвід учбової співпраці з окремими ровесниками в колективі, в групах ровесників. Дитячий колектив в даному випадку працюватиме, перш за все як механізм підтримки дитини в новій ситуації.

Велику увагу на даному етапі вчитель та сім’я приділятимуть режиму дня молодшого школяра. Для кращої обізнаності вчителя в дотриманні учнями домашнього режиму дня школяра та вироблення у них вміння правильно розприділити час для навчання, харчування та відпочинку. В повсякденному житті проводяться різні тренінгові вправи. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи.

Режим дня в кожному класі обговорюється по-своєму. В одному класі першокласники показують пантоміму, в іншому — малюють, а в третьому — підбирають картинки, які ілюструють необхідні дії. Кожна група обговорює також свій план шкільного дня і обгрунтовує його. Потім першокласники обговорюють, що ж, на їх погляд, найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що — допомагає стати справжніми школярами.

Оцінка учбової роботи

В подальшій роботі вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи, її правильність, акуратність, красу, старанність, інтерес та і способи, як всього цього можна досягти.

На цьому етапі дуже важлива роль батьків. Треба, щоб вони акцентували свою увагу саме на способах досягнення високої оцінки роботи учнів. Батькам варто заохочувати дітей прагнути до успіху, непомітно й ненав’язливо допомагаючи. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити її роз’яснення, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене.

Протягом цього періоду добре було б, якби батьки утримувалися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будувалися на діалогах — як рівний з рівним.

Контроль освоєння введених раніше правил і прийомів роботи

Наступний етап адаптаційного періоду першокласників присвячений конт­ролю освоєння введених раніше правил і прийомів роботи. На цьому етапі вчитель створює ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цей раз є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнуть домовитися в ситуації зіткнення думок.

Непростою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного, шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі. В кінці роботи діти оцінюють, наскільки аргументовано вони сперечалися і відстоювали свою думку, аналізували труднощі, що зустрілися. Вчитель звертає увагу, наскільки по-шкільному працюють діти і які правила шкільного життя допомагають їм впоратися із завданнями.

На завершальному етапі першокласники обмінюються враженнями про перші шкільні дні, малюють, що їм більш всього запам’яталося і сподобалося в школі. Закінчується адаптаційний період першокласників святом «Посвячення в учні».

Значимим моментом цього періоду є взаємодія батьків та вчителя. Адже переживаються разом перші шкільні труднощі адаптації дитини до навчання в школі. Як допомогти їх подолати? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання? На ці та багато інших запитань може дати відповідь перший учитель вашої дитини та шкільний психолог.

Короткі поради :

— ніколи не займайтесь виховною роботою з дитиною в поганому настрої;

— оцінюйте вчинок, а не саму дитину. Сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме;

— надайте дитині самостійність, а не контролюйте кожен її крок;

— не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів;

— не підказуйте дитині готового рішення, а показуйте можливі шляхи.

Психолог ДНЗ:

Самушко Х.В.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА

Визначте причини:

• Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.
• Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.
• Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
• Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

• Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.
• Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту.
• Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.
• Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.

Радимо пограти:

• Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
• З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

1. Якщо дитину критикують, вона вчиться ненавидіти.

2. Якщо дитина живе у ворожому оточені, вона вчиться агресивності.

3. Якщо дитину висміюють, вона замикається.

4. Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

5. Якщо дитину розуміють, вона вчиться розуміти інших.

6. Якщо дитину постійно хвалять, вона вчиться бути вдячною.

7. Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.

8. Якщо дитину оточують чесні люди, вона вчиться бути справедливою.

9. Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

Початок відвідин дитиною дитячого садка є новим етапом в її житті, тому краще підготуватися до нього наперед. Критерієм благополучного психологічного і фізичного стану дитини є її успішна адаптація. У тому випадку, коли дитина не справляється із завданням адаптації до нових умов, ми можемо спостерігати симптоми важкої адаптації. До них відносяться:

• порушення позитивного емоційного стану дитини;
• дитина багато плаче, прагне до емоційного контакту з дорослими або, навпаки, роздратовано відмовляється від нього;
• дитина випробовує складнощі зі встановленням контакту з іншими дітьми;
• порушення апетиту;
• порушення сну;
• хворобливо протікає розлука з рідними;
• знижується загальна активність;
• загальний пригнічений стан.

Проте в силах батьків запобігти подібним наслідкам відвідин дитячого саду. Для цього ми рекомендуємо скористатися наступними порадами.

1. В першу чергу, дорослі повинні вибрати садок, який справить на них гарне враження, познайомитися з педагогами-вихователями.

2. Приблизно за місяць можна починати готувати дитину психологічно — розповісти про те, що таке дитячий садок, хто туди ходить, що там відбувається, бажано, якомога частіше гуляти біля нього, щоб малюк звикав до території. Батько може поділитися з дитиною власними позитивними спогадами про перебування в саду. Проте одночасно з цим потрібно не «перегнути палку» — не варто дуже часто акцентувати увагу на майбутній події, що може викликати у дитини страх і невпевненість у власних силах.

3. Можна пограти з дитиною в гру «Дитячий садок». Роль малюка може виконувати або він сам, або яка-небудь іграшка. Покажіть йому в грі, як можна познайомитися з однолітками, як вступити в гру. Хай в грі дотримується ритм життя в дитячому садку: ляльки снідатимуть, робитимуть зарядку, гулятимуть, обідатимуть, лягатимуть спати. Корисно продовжувати гру і тоді, коли малюк почне ходити в садок. У грі вам буде простіше прослідкувати, які проблеми і труднощі він випробовує, допомогти йому справитися з ними.

4. В тому випадку, якщо дитячий садок знаходиться поблизу будинку, в майбутньому дитячому колективі у дитини, напевно, знайдуться знайомі діти. Саме з ними вона і спілкуватиметься в перші декілька днів — до тих пір, поки не знайде собі нових друзів. В тому випадку, якщо групу не відвідує жодна дитина, яка була б знайома вашому малюкові, краще наперед познайомити його з ким-небудь з дітей. Це допоможе їй швидше налагодити спілкування в колективі.

5. До режиму дитячого садка необхідно підготуватися також завчасно — зазвичай дітей приводять до 8-9 ранку, а забирають до 19 вечора, тиха година — з 13 до 15. Далеко не всі діти звикли прокидатися в 7 ранку, тому перебудовуватися під новий лад потрібно починати як мінімум за 2-3 місяці. Відправлятися до сну краще в 21.00.

6. У перші декілька днів, у жодному випадку, не слід залишати дитину більш, ніж на 2-3 години. Спостерігаючи за її реакцією, можна поступово збільшувати час перебування в дитячому садку. Рекомендації психолога наступні — близько тижня забирати дитину з садка до денного сну, далі (при нормальному стані малюка) близько тижня — відразу після сну, а вже потім можна залишати на вечірню прогулянку. Як правило, в перші дні діти втомлюються як психологічно, так і фізично, тому, при нагоді, добре влаштовувати «розвантажувальні від садка» дні – один — два дні в тиждень залишатися з ним удома.

6. Їжа в дитячому саду відрізняється від домашньої, тому батькам варто завчасно підготувати дитину, привчаючи її до звичайної і здорової їжі — супів, каш, салатів і т.д. Якщо Ваша дитина не відрізняється хорошим апетитом, варто наперед поспілкуватися з вихователем — у жодному випадку не слід насильно примушувати дитину їсти.

7. Варто наперед привчати дитину до самостійності і навиків самообслуговування. Зовсім маленьким дітям допомагають одягнутися вихователі, в більш старшому віці дитина повинна вже дещо уміти і сама. Безумовно, навики самостійності виробляються не відразу. Проте в звичному домашньому середовищі дитині буде набагато простіше навчитися надягати колготки, застібати ґудзики і т.д.

8. Збираючись в дитячий садок, можна, і навіть потрібно, дозволяти дитині брати з собою деякі іграшки, щоб вона принесла туди «частинку» рідної оселі. Хай іграшка ходить з дитиною в дитячий садок «щодня» і знайомиться там з іншими іграшками. Розпитуйте дитину, що з іграшкою відбувалося, хто з нею товаришував, хто кривдив, чи не було їй сумно (дітям легше говорити про свої відчуття від імені іграшки).

9. Під час прощання з мамою часто дитина починає вередувати — тримається всіма силами за маму, іноді навіть голосно кричить, ридає і влаштовує істерики. Потрібно спокійно поцілувати малюка, помахати йому рукою і «передати» до надійних рук вихователя (якщо вона сама відмовляється йти). Зазвичай, діти, особливо ясельного віку, плачуть хвилин 5-10 і заспокоюються. Залишаючи дитину, головне — не зникати раптово. Дитина повинна бачити, що мама йде і потім прийде. Потрібно детально пояснити дитині, що вона зараз робитиме: «Ти зараз пограєшся, поїси, поспиш, а я поки піду до магазину, куплю тобі що-небудь смачне. Потім ти прокинешся, а я вже за тобою прийшла».

10. У перші декілька днів дитина відчуває себе в дитячому саду скуто. Постійна заборона емоцій може привести до нервового зриву, тому в період адаптації дитині просто необхідно «випускати» емоції в звичній домашній обстановці, що не викликає скутості. Не лайте її за те, що вона дуже голосно кричить або швидко бігає — це їй необхідно.

11. Коли дитина знаходиться поза дитячим садком, батькам потрібно прагнути присвячувати їй якомога більше часу — гуляти, грати, розмовляти.

12. Будьте у контакті з вихователями — цікавтеся поведінкою дитини в садочку, її відносинами з дорослими і однолітками, обговорюйте проблеми, що виникають.

Зазвичай дитина звикає до нових умов протягом 2-3 тижнів. В цей час вона може стати капризною, погано спати, плакати, коли бачить батьків. Не поспішаєте негайно забрати малюка на домашній режим. Пройде небагато часу і вона звикне до нового спілкування. Іноді адаптація буває складною і тривалою, тоді дитина поводиться агресивно або, навпаки, відчуває себе пригнічено, або малюк погано себе почуває, довго не засинає, відчуває страхи, прокидається з плачем. У такому разі краще звернутися до психолога або дитячого психотерапевта.
Якщо Ви помічаєте, що в спілкуванні Ваш малюк надмірно сором’язливий або конфліктний, не може розлучатися з Вами, і ці риси стали стійкими, краще звернутися до фахівця. Психолог допоможе визначити причину такої поведінки і справитися з проблемою.

У чому ж сенс дитинства, якою є його функція у формуванні людини? Очевидно, секрет дитинства можна зрозуміти лише тоді, коли дитинству надавати певного особливого значення.
В.Зеньковський

 Саме спілкування, взаємодія з дошкільником, я так вважаю, робить нас трішки добрішими, щирішими, саме через цих маленьких мудреців ми з вами – щасливі. 
Але … за умови, якщо уявляємо себе на їхньому місці, подивимось на світ їхніми очима, і тоді зрозуміємо, що відбувається в дитячій душі … Погодьтеся, це не просто. Це стає можливим, якщо дорослий зберіг у собі почуття любові до тієї дитини, якою був сам.
 Тому, організовуючи консультаційну, діагностичну, просвітницько-профілактичну роботу з педагогами, батьками наших вихованців в ДНЗ , я підкреслюю, що кожна дитина – це особливий світ, пізнати який по-справжньому може лише той, хто переймається думками, почуттями малюка, вміє оцінити його перші успіхи, поспівчувати в разі невдач, тобто, як писав Януш Корчак: «Не опуститися до дитини, а піднятися до рівня її розуміння». 
 Тож ДНЗ у співпраці з психологічною службою цього ж закладу працюють, маючи своєрідний девіз: «Прийняти. Пізнати. Підтримати.» маленького дошкільника, починаючи зі вступу його в ясельну групу і продовжуючи психолого-педагогічний супровід в молодшому, середньому, старшому дошкільному віці та в першому класі шестирічок. Одним із пріоритетних напрямків діяльності ДНЗ  є розвиток художньо-естетичних здібностей дошкільнят. Працюючи в руслі цих завдань художньо-естетичного розвитку і виховання, психологом закладу проводиться робота по розвитку і підтримці художніх, творчих здібностей дошкільнят засобами арттерапії, тобто терапії мистецтвом (казкотерапія, піскотерапія). Це зумовлено тим, що дані методи найбільше впливають на емоційну сферу дітей і на основі позитивних емоцій викликають інтерес до пізнання світу, поведінки людей, природи, спонукають до прояву інтелектуальних, естетичних почуттів, природних нахилів, а також дають змогу виявити на етапі дошкільного дитинства перші творчі прояви особистості. Це ігри-драматизації казок, малювання казок, творчі складання казки за початком, даним дорослим, створення казкових композицій на піску та складання за ними казкових розповідей. Арттерапія допомагає закладати в людині з дошкільних років універсальну здатність до творчого самовдосконалення будь-якої діяльності в майбутньому. Тому вважаю, що за методами арттерапії, їх поєднанням у комплексі – велике майбутнє.